Хто не працює, той їсть: чи потрібно скорочувати робочий час

Робота по вісім годин на день п’ять днів на тиждень. До такого графіку абсолютна більшість українців давно звикли, і нам здається, що так в розвиненому світі було завжди. Проте, такий робочий графік – відносне нововведення і велика розкіш за мірками наших недавніх предків. Крім того, багато політиків та громадських активістів закликають переглянути цей стандарт. Портал “Знай.ua” розібрався в нюансах робочого часу раніше і зараз.

Восьмигодинний робочий день

На початку XIX століття ідея нормувати робочий тиждень мало кому приходила в голову. Тривалість робочого дня співробітника в сфері промисловості могла становити десять, чотирнадцять і навіть шістнадцять годин на добу.



Власне, робочий час ніхто не унормовував, і кожен власник підприємства встановлював його на свій розсуд. Проти цього неодноразово виступав робітничий рух, соціал-демократи і профспілки, але їх вимоги довгий час залишалися без відповідей.

Звичайно, серед роботодавців траплялися люди, які або симпатизували соціал-демократам, або були просто добрі. Так, наприклад, німецький фізик Ернст Карл Аббе, ставши в 1888 році власником заводу “Zeiss”, який виготовляв мікроскопи, встановив на виробництві 8-годинний робочий день, дав працівникам щорічну відпустку в 12 днів (нечувано на ті часи) і деяку подібність соцпакета. А крім того, ще й виплачував кожному співробітнику не тільки зарплату, але і відсоток від прибутку.

Незважаючи на те, що Аббе зовсім не розорився, а тільки підвищив такими заходами якість продукції і збільшив прибуток підприємства, інші промисловці і бізнесмени не поспішали йти по його стопах. Так, в Російській Імперії 1897 році робочий день обмежили десятьма годинами, але на практиці цей закон не працював, тому що не обмежував понаднормові. Які для робітників дуже швидко стали обов’язковими. Така ж ситуація була і в США, і в Німеччині, і в багатьох інших індустріальних країнах.

Після Першої світової війни Європу почали трясти різноманітні буржуазні та соціалістичні революції. Нові режими, як правило, намагалися встановити 48-годинний робочий тиждень. Та й старі монархії, намагаючись припинити протестні настрої серед робітників, почали потихеньку вводити таку систему праці.

Окремо стояли Сполучені Штати, яких європейські події зачепили мало. А їх успіх від торгових і дипломатичних операцій під час війни благотворно вплинув на американську економіку. Але була серед заокеанських бізнесменів одна людина, яка ще в 1914 році зрозуміла, що систему робочого часу давно пора міняти. Її звали Генрі Форд.

Генрі Форд і п’ятиденка

Треба відразу сказати, що Форд не був ані симпатиком соціал-демократів, ані навіть просто доброю людиною. Його першочерговою метою був прибуток, що отримується з будь-яких доступних джерел. Але саме це егоїстичне бажання і спонукало його спочатку на збільшення зарплат своїх працівників до 5 доларів в день (близько 118 доларів в сучасному еквіваленті), а потім, і на скорочення їм робочого тижня до 40 годин.

Генрі Форд створив самі, на той момент, комфортні робочі місця в Детройті, якщо не у всій Америці. Цим він домігся того, що кращі фахівці з автомобілебудування і робочі сконцентрувалися у нього на заводі, що серйозно зменшувало витрати на навчання кадрів і підвищувало якість продукції.

Звичайно, конкуренти Форда теж почали підвищувати зарплати своїм працівникам, не бажаючи їх позбутися. Щоб утримати своїх людей на місцях, Генрі придумав спеціальну систему бонусів. Якщо робочий вже пропрацював на його заводі півроку, і за цей час не був помічений у пияцтві, азартних іграх, криміналі та іншій антигромадській поведінці, то він починав отримувати невеликий відсоток від прибутку компанії. Звичайно, не було жодної робочої детройтської сім’ї, де не хотіли б бачити батька тверезим і таким, що приносить додому всю зарплату, так що популярність робочих місць Форда тільки зросла.

Була і ще одна причина, по якій Форд скоротив своїм співробітникам робочий тиждень до п’яти днів. Він тверезо розсудив, що мало зібрати автомобіль, його треба ще й комусь продати. А його авто вважалися дешевими і “народними”, коштували не дуже дорого і подавалися публіці як доступні для найширших верств населення. Форд першим збагнув, що його робітники – це одночасно і його клієнтура. А коли робітникові купувати собі машину, якщо він цілими днями на роботі? Крім неділі, але тоді він все одно йде до церкви, а не в магазин. Тому Генрі Форд побудував систему такою, щоб у його ж робочих були час і гроші для покупки його ж продукції. Геніально і просто.

Звичайно, в рамках одного підприємства така система не могла б працювати вічно. Але коли приклад Форда почали підхоплювати бізнесмени по всій країні, то виявилося, що вона вигідна, адже загнаний робочий, у якого ледве вистачає часу на їжу та сон, і працює погано, і купити нічого не може.

Робочий час зараз

Незважаючи на те, що історія вже не раз доводила необхідність перегляду системи робочого часу, ми до сих пір прив’язуємо себе до 40-годинного робочого тижня, вважаючи його оптимальним. Проте, питання вкрай спірне.

Ще на початку 70-х президент США Річард Ніксон припускав, що буквально через 10-15 років американці будуть працювати по чотири дні на тиждень. Проте, ряд економічних криз 80-х змусив роботодавців змінити свою політику, в наслідок чого робочий час почав, навпаки, повільно збільшуватися.

Такі заходи підкріплюються міфом про те, що якість роботи залежить від її тривалості. Хорошим прикладом зворотного є така країна як Греція. Коли криза вдарила по грекам, і вони почали просити допомоги у Євросоюзу, з’явилась думка, що вони самі винні. “Греки просто ледачі і мало працюють” – цю точки зору можна часто зустріти і зараз.

Проте, статистика говорить про протилежне. Середня тривалість робочого тижня в Греції становить 42 години. Це найвищий показник серед країн ЄС. В середньому по єврозоні цей показник – 37 годин. А найледачішими виходять успішні німці – 35,5 годин на тиждень.

Питання про те, чому, незважаючи на працездатність, економіка Греції настільки слабка – тема для окремої розмови. Багато економістів припускають, що ключову роль зіграла невдала податкова політика і низьке збирання податків у сфері готелів та туристичних послуг.

Так чи інакше, перед розвиненим світом сьогодні знову стоїть питання оптимальності робочого часу. Згідно з дослідженнями журналу The Atlantic, на даний момент тільки 45% робочого часу середньостатистичного офісного співробітника витрачається безпосередньо на роботу. Решту часу населення проводить в соцмережах і на безглуздих нарадах або планерках. А необхідність постійної присутності на робочому місці притупляє інтелект і погіршує працездатність.

Звичайно, ці дані приблизні. Та й у багатьох професій є свої особливості, які диктують і постійну присутність на робочому місці, і нестандартний графік. Але в будь-якому випадку треба зрозуміти і визнати одне. У питанні робочого часу не може бути єдиних та незмінних стандартів. Вони повинні постійно переглядатись, робота повинна постійно оптимізуватись.

Адже за останні сто років бізнес дуже сильно змінився. Багато операцій здійснюються в інтернеті, а сучасні гаджети дозволяють влаштувати нараду хоч з різних континентів. І, незважаючи на це, більшість роботодавців і працівників продовжує мислити категоріями вікової давнини. Хоча оптимізація робочого процесу в кінцевому підсумку приносить вигоду і першим, і другим.

Робочий час в Україні

Проект нового Трудового кодексу передбачає все ту ж норму роботи – 8 годин в день і 40 годин на тиждень. Крім того, передбачена можливість збільшення робочого дня до 12 годин, а робочого тижня – до 48 годин, за згодою працівника.

На думку українських профспілок, ця норма потребує ґрунтовної доробки. Адже, враховуючи безправ’я більшості працевлаштованих українців, наймачу цілком під силу збільшити робочий час в так званому “добровільно-примусовому” порядку під страхом звільнення. Крім того, профспілки пропонують пильніше розглянути європейський досвід і поступово рухатися до 35-годинного робочого тижня.

Звичайно, поки що це утопія, та й не факт, що наші бізнес і промисловість до цього готові, особливо в умовах кризи. Але займатися цим питанням необхідно, інакше Україну ризикує пропустити чергову революцію поглядів на робочий час і чергового Генрі Форда.

РЕКЛАМА:

Джерело - znaj.ua