І тут, і зараз звільнившись від брехні, я від усієї душі, з усією щирістю кажу тобі: спасибі за розлучення

У подруг сипляться шлюби. Міцні і добротні, сипляться картковими будиночками. Причини розмиті і не очевидні, особливо для їхніх матерів. Не п’є, не б’є, гроші носить, дітей любить, що ще треба? Та що? Як пояснити?

Розлучення оголюють в людях гірші іпостасі. Найщедріші люди стають скупими, найдобріші – безжальними, самі тихі – кричать і б’юtь посуд.

Дні стають неповороткими як кисіль, течуть повільно і зле. І вранці ти заздалегідь втомився від цього дня, затопленого розчаруванням в тому, кого любив багато років.

Подруги дуже змінилися, навіть зовні, прямо на очах.



Одна схудла на 12 кілограм і обрізала волосся під каре. Друга навпаки, округлилася, наїла рум’яні щічки, дуже добре стала виглядати. Всім на зло. Стрес вдарив з різних сторін, але вдapив.

Ми не планували зустріч утрьох. Так вийшло випадково. Але коли вони познайомилися. Я була вражена, як же співзвучні жінки в болю, як же збігаються вони у відчуттях. Дві різні історії з одним кінцем.

Як важливо зрозуміти, що розлучення – це і є хепі-енд, як важливо перестати тягнути минуле в сьогодення, тому що минуле виросло і змінилося і його по суті більше немає.

Я познайомила двох подруг, які переживають розлучення. І пішла. Думаю, вони не помітили, поглинені відкриттям про те, що їхній біль – не унікальний.

Ти дав мені уроки. Але зовсім не ті, на які розраховував.

Спочатку ти кричав і не вибачався. Я стала покірною. Ти зчитував покірність як усвідомлення твоєї правоти. А це просто страх. Я сховалася в нього від крику і слухала звідти твій біль.

Ти ображав. Говорив образливі слова. Але ці слова були не про мене. Вони були про тебе.

Твої дротики летіли в мене, але не долітали. Точніше долітали, але віддзеркалювались назад і поверталися в твоє серце. Тобі було боляче. Мені було шкода. Тебе.

Не буду лукавити, себе мені теж було шкода. Але жалість для мене це сльози, а сльози – лише індикатор проблеми. А невирішені проблеми треба вирішувати.

Ти хотів показати, як багато робив для мене. І відняв те, що дав. Відняв у мене, щоб я злякалася і усвідомила: я – ніщо без цього. А я не зрозуміла. Навіщо пред’являти рахунки? Ти ж сам давав, я не просила. Тобі подобалося давати, купувати, оберігати, балувати.

Забираючи шуби і коштовності, ти не забираєш у мене спогадів про щастя, ти забираєш повагу до тебе.

Шуба – це хутро. Кожна ворсинка гріла мене твоєю любов’ю. Мені вже було в ній тепло і цього тобі не відняти. А те, що цю зиму я буду ходити в пуховику, мене не лякає. Мене лякає лише те, що ти, проживши зі мною десяток років, впевнений, що відібравши шубу, зможеш мене провчити.

Ти пішов, щоб я усвідомила, як багато я втратила. А я просто спробувала жити без тебе і мені сподобалося.

Без тебе – це без принизливого обслуговування твого настрою, без очікування тебе «скільки треба», без страху, що ти накричиш просто тому, що там, у великому світі тебе образили, і цей, наш з тобою, маленький, ти створив для того, щоб випльовувати сюди кpoв від розбитих там губ.

Я ні слова поганого не скажу дітям про тебе. Але те, що вони бачили, це вже їхні стосунки зі світом і з тобою. Я всі ці роки працюю твоїм адвокатом, вигадую причини, що виправдовують твої вчинки, і згодовують їх дітям.

Я звільняюся з цієї посади. Відтепер за свої косяки ти відповідаєш сам. І якщо ти штовхнув мене на очах у дочки, якщо ти не привітав сина з днем ​​народження – то це не «у тата був важкий день», а «тато робить дуже погано».

Ти дав мені відмінний урок, за який я тобі дуже вдячна. І я розправила крила. Я можу літати. А я і сама цього не знала. Я майже повірила тобі, коли ти сказав, що я без тебе – пусте місце.

Який виявляється навколо великий світ. А раніше я думала, що ти і є мій великий світ. Поки ти не перетворив мій світ в сміттєвий мішок, в який кидав всі відходи твого настрою. Ти відібрав у мене себе, і хотів, щоб я страждала. А тим самим ти подарував мені мене, і це найцінніший подарунок у моєму новому житті.

А дочка вчора зв’язала мені з різнокольорових ниточок приголомшливий браслет. І він дорожче будь-якого самого дорогого кольє з твоїх подарунків. Тому що він про безумовну любов, яка не закінчиться за помахом диригента.

І тут, і зараз звільнившись від брехні, я від усієї душі, з усією щирістю кажу тобі: спасибі за розлучення!

РЕКЛАМА:

Джерело - https://osoblyva.com/