Згода на посмертне донорство: Рада прийняла закон про трансплантацію органів

Верховна Рада України ухвалила закон № 2386а-1 про трансплантацію анатомічних матеріалів людини. «За» проголосували 255 народних депутатів.

Про це повідомляє «112 Україна».

Посмертне донорство: презумпція не/згоди

Законопроект передбачає, що кожна людина може погодитися чи відмовитися від посмертного донорства. Відповідь «так» – це письмова заява, позначка у паспорті або посвідченні водія та внесення даних до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації.

«Запасний» варіант – це назвати довірену особу, яка після смерті людини оприлюднить її згоду чи заборону на трансплантацію її анатомічних матеріалів.

Якщо людина жодним чином не висловила свою волю за життя, будуть питати її родичів – подружжя, дітей, батьків, рідних братів та сестер.

Не будуть використовувати органи людини після її смерті, якщо вона за життя виступила проти, або не дозволили її родичі.

Окрім того, забороняється використання анатомічних матеріалів, якщо нема у кого спитати дозволу; проти суд, правоохоронці або судмедексперт. Не можуть посмертно бути донорами ветерани АТО та ООС, діти-сироти, визнані недієздатними а також ті, особистість яких невстановлена.

Якщо людина дасть згоду на посмертне донорство – хто про це дізнається?

Передбачається до 1 жовтня 2018 року створити Єдину державну інформаційну систему трансплантації – а заразом і відповідальний за неї орган (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією).

Інформаційна система складатиметься із кількох реєстрів:

– волевиявлення щодо посмертного донорства,
– «довірених» осіб, які згодні на посмертне донорство тих, кого вони представляють,
– анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів,
– живих донорів,
– живих донорів гемопоетичних стовбурових клітин,
– реципієнтів,
– осіб з трансплантованим анатомічним матеріалом,
– медзакладів, уповноважених на трансплантування,
– трансплант-координаторів.

Всі ці реєстри передбачаються для конфіденційних данних, тож доступ до них буде обмежений. Виключення – перелік медзакладів, де можуть займатися трансплантацією, а також реєстр трансплант-координаторів – вони будуть розміщені на сайті відповідального за трансплантацію органу виконавчої влади, із відкритим доступом для всіх.

Конфіденційну інформацію у реєстрі зможе дізнатися трансплант-координатор, посадовець відповідального за трансплантацію органу виконавчої влади, судмедексперти.

Тож, якщо людина напише заяву про згоду на своє посмертне донорство, про це дізнається хтось із цих категорій осіб – зокрема той, хто буде вносити дані до реєстру.

Передбачили й запобіжник: Інформаційна система трансплантації буде фіксувати не тільки внесені до неї дані, а й історію переглядів, щоб було відомо, хто і коли цікавився конфіденційними даними людини.

Хто буде причетний до організації трансплантації?

Кабмін визначить організаційні моменти, матиме вплив МОЗ і орган виконавчої влади щодо трансплантації (який планують створити).

Проте безпосередньо люди будуть стикатися у цій сфері із медзакладами, які матимуть ліцензію на трансплантацію; бюро суд-медекспертів та іншими суб’єктами господарювання, що будуть здійснювати діяльність, пов’язану з трансплантацією.

Зі свого боку, трансплант-координатори замислюються як ті, хто буде отримувати згоду родичів після смерті особи, вносити дані до реєстру та організовувати вилучення, зберігання і перевезення анатомічних матеріалів.

Пару донор-реципієнт визначатимуть автоматично

Пара донор-реципієнт буде визначатися Єдиною системою трансплантації. Пошук такої пари буде здійснюватися під час кожного внесення нових відомостей щодо живого донора, реципієнта або анатомічних матеріалів.



При цьому система буде враховувати ряд показників, зокрема імунологічну сумісність, наскільки екстрено потрібна трансплантація, відстань тощо. Пріоритет буде надаватися неповнолітнім реципієнтам та живим донорам, які раніше надавали свої анатомічні матеріали.

Якщо в Україні немає реципієнтів для анатомічних матеріалів – їх зможуть запропонувати іншим державам, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Коли пару донор-реципієнт визначено, дані не можна змінювати (крім випадків, коли лікарі визнали трансплантацію неможливою або реципієнт відмовився).

Якщо система визначила пару померлий донор-реципієнт, трансплант-координатор повідомляє про це лікуючому лікарю. Консиліум лікарів обгрунтовано приймає рішення про можливість чи неможливість трансплантації. Якщо їх вирок «ні» – реципієнт потім зможе оскаржити таке рішення. Якщо вони роблять висновок, що це можливо – повідомляють реципієнта – і у нього є можливість погодитися чи відмовитися.

У будь-якому разі всі дані фіксуються.

Заборони і покарання

Не можна пересаджувати людині органи тварини, проте можна – медвироби, що виготовлені з анатомічних матеріалів тварин та використовуються для імплантації.

Заборонена торгівля анатомічними матеріалами людини – проте держава може віддячити тим, хто став донором за життя.

Не можна рекламувати людські органи.

Законопроект посилює відповідальність за вилучення у людини шляхом примушування або обману її анатомічних матеріалів для трансплантації – це тягнутиме позбавлення волі до 5 років. Якщо потерпілий перебував у безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного – передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на 5-7 років.

Незаконна торгівля анатомічними матеріалами може стати причиною ув’язнення до 5 років.

Такі порушення, вчинені за попередньою змовою групою осіб передбачають позбавлення волі на 5-8 років.

Джерело - http://vgolos.com.ua