Чому в молодої й гарної жінки не складається доля? Чому чоловіки бачать в ній лише коханку? Що вона робить не так?
“Мені 37 років. Здавалось би, жінка у розквіті сил, до того ж симпатична, мила, порядна, ніжна, — пише Олена з Чернігова. — Чесноти можна ще перелічувати й перелічувати. Але є проблема, яка каменем лягає на серце. Я не можу вдало вийти заміж.
Відійдімо зараз від стереотипу, що зосталось мало гарних чоловіків. Адже хтось створює щасливі сім’ї. Жити таким життям — моя заповітна мрія. Але усі, кого я кохаю, — вільні чи жонаті — не хочуть зі мною саме серйозних стосунків, іти до шлюбу. Я не маю ніяких шансів побудувати особисте життя. Чому мені так фатально не щастить? Ще з юних літ хлопці, які мені подобались, навіть не залицялись до мене.
Тепер багато що змінилося. Я можу бути коханкою того, хто подобається. Але про спільне життя (бодай у цивільному шлюбі) не можу навіть думати. Один з чоловіків прямим текстом мені сказав: “А ти що, заміж за мене зібралась?! Я не думаю одружуватись з тобою”. Хоча я ніколи про це не казала йому. Як він здогадався про моє бажання вийти за нього заміж?
Я хочу повноцінних стосунків, сім’ї, а мушу на ніч йти додому після зустрічі з чоловіком, вислуховувати його виправдання перед дружиною по телефону… Бо вона — дружина, кохана чи не кохана, а я — ніхто, просто та, з якою проводять час. Ще й повчають, повчають… Я в якомусь приниженому становищі. Мені ну ніяк не пощастить. А вже зовсім скоро — сорок…
Неначе я якась потвора, хоча насправді цілком нормальна, навіть краща за багатьох жінок. Так боляче! Роки спливають, а я змінити нічого не можу…
Мені пропонували руку й серце, але то були хлопці, яких я зовсім не кохала. Нижчого інтелектуального, культурного рівня. Був навіть… 80-річний чоловік.
Ні, я не дуже перебірлива. Просто серце не лежало до тих людей. Я ж не можу вийти заміж за першого-ліпшого? Я — освічена, ніжна жінка, а руку і серце пропонували неохайні, невиховані чоловіки, які не можуть навіть собі заробити на життя. А в одного з них у розмові був матюк на матюці…
Мабуть, зайве казати, що жодна жінка про таке не мріє. Про старого чоловіка
й говорити не буду — це ненормальні стосунки для жінки мого віку.
А нормальні, приємні мені, розумні й порядні чоловіки сприймають мене
лише як коханку. Це моя дрова. Роки ж біжать… Я була в багатьох ворожок. “Вам пороблено. Вінок безшлюбності…” — казали вони. Та я думаю, що моя проблема на психологічному рівні. На жаль, у нашому місті я не можу знайти психолога, який би вдумливо глянув на мою ситуацію.
Спершу думала, що моя проблема може бути у стосунках з батьками. Бо з мамою всі роки були вкрай напружені взаємини — вона завжди кричала на мене та всіх рідних. Одне слово, була переповнена злістю. Я їй пробачала, намагаюся підтримувати нормальні стосунки. Як і з батьком. До нього в мене навіть більше ніжності, він близький мені за духом. Батько був добріший, ласкавіший. Не принижував мене. Інтелектуально розвинений, чесний, багато працював.
Не хочу залишитися на старість самотньою! Поможіть, падаю перед вами на коліна!
Врятуйте моє життя!”
…Знайдіть собі кумира
— Дорога Олено! Можна лише уявити ваш розпач, ваш лист — це крик душі, — відповідає психолог Юлія Короцінська. — Тож спробуємо розібратися у вашій ситуації.
Так, наші стосунки з партнером, у родині великою мірою залежать від того, що ми бачили в батьківській сім’ї. Ви як дівчинка ідентифікували себе з матір’ю, але такою жінкою, як вона (агресивною, жорсткою, владною), бути не хотіли. А от якою бути, щоб вас любили і щоб ви змогли побудувати щирі взаємини з чоловіком, ви не
зрозуміли, отож ця модель поведінки не сформувалася. Іншими словами, “поганого” повторювати не хочеться, а “хорошого” невідомо звідки навчитися. Це абсолютно не означає, що ви приречені бути самотньою чи нещасливою. Просто на цей момент не все “відпустили”.
Знайдіть собі серед кумирів чи у вашому оточенні жінок, з яких ви хотіли б брати приклад. Наслідуйте їх, вивчайте їхню біографію, цікавтеся їхнім життям і придивляйтеся, як вони поводяться, який у них переважно емоційний фон, як вони розмовляють, яка в них мова жестів. Очевидно, що ви даєте своїм чоловікам на перших зустрічах певні сигнали як з вами можна поводитись. Зверніть увагу на те, як ви позиціонуєте себе у взаєминах з чоловіками. Чомусь крім “Привіт, Олено!” ви нічого більшого не могли “заслужити” від багатьох із них. Якою вони вас бачать? Якщо у вас є чоловіки-друзі, можете запитати їх, що вони бачать, дивлячись на вас,
як сприймають вас, які емоції відчувають поряд з вами? Тренуйте свою впевненість, навчіться казати “Ні”, залишайтеся загадковою, не поспішайте одразу “розкривати всі карти”. Напевно, ви намагаєтеся догоджати чоловікам, щоб здобути прихильність, віддаєте їм усю себе, втрачаючи цим любов до себе. От вони й відчувають, що ви дуже хочете заміж, замість того, щоб самим хотіти з вами одружитися у перший же день знайомства.
Немає чоловіка — немає проблем
— Далі — признайтеся собі, чи вважаєте ви себе гідною справжніх щирих та
щасливих взаємин з чоловіками, — пояснює психолог. — Вся та зневага,
яку виявляла до вас мати, тепер проявляється у стосунках з чоловіками. Вони ніби “на запах” відчувають вашу підсвідому настанову: “Я не гіднна щирих, теплих взаємин та поваги до себе”. Цілком можливо, що у вашому середовищі з’являлися гідні чоловіки, але вони ніби проходили повз вас, ви їх не помічали. Здається, що у вашому житті розігрується щоразу той самий сценарій: “Ті, за ким ви тягнетеся, вас
відштовхують, а ті, хто тягнеться за вами, — неприємні вам”. Тобто вам постійно треба доводити комусь свою значущість.
Думаю, ви зустрічали жінок, які задовольняються меншим і щасливі у цьому. “Адже він мене кохає”, “він добре заробляє”, “він гарно ставиться до дітей” — ось як вони виправдовують свій вибір, тим часом терплячи побої, алкоголізм чи зраду чоловіка. Це ваш свідомий вибір, що убезпечує вас від інших, ще гірших переживань. Можливо, страху втрати, агресії, приниження від чоловіка тощо. Адже немає чоловіка — немає проблем.
Уважніше придивимось до того, що вам дають такі стосунки з одруженим чоловіком? Ви ніби з ним, але не з ним, ви на другому місці після його
дружини, він висловлює вам неповагу, не беручи вас за дружину й не беручи
відповідальності за вас. Це стосунки з постійною напругою, щоразу ви не
знаєте, коли у вас буде зустріч, покине він вас чи залишиться поряд. Колись ви вже звикли до таких емоцій, мали такі стосунки. Напевно, з мамою…
Коханка = жертва
— Чому ви погодились на роль коханки?, — питає пані Юлія. — Напевно, тому що в глибині душі не вірите, що гідні достойного чоловіка. І ви ніби знаходите такого, але вдовольняєтеся не головною роллю, а другорядною. “Я притулюся отут, скраєчку, а там побачимо, можливо, він помітить з часом, що я краща за його дружину”… Якщо дивитися зі суто психоаналітичного погляду, то ви досі конкуруєте з мамою за батька. Бо він хороший чоловік, і ваша мати не була гідна його, але чомусь він був з нею.
Можливо, є також ідеалізація батька, і тепер схожого чоловіка ви не можете
знайти — бо хіба хтось може бути кращим за нього? А якщо і знаходите, то він
не може бути вашим, він належить іншій жінці (як і ваш тато, що був одружений з вашою мамою).
Та насправді ваш тато був жертвою — важко заробляв на житло (з ваших слів),
уникаючи спілкування з мамою, поринаючи в роботу й усе життя намагався заслужити схвальне слово на свою адресу. Тепер ви жертвуєте заради чоловіка своєю гідністю, своїм часом, емоціями тощо.
Розпрощайтеся з роллю жертви! Ви нікому нічого не винні й не зобов’язані завойовувати любов. Людину люблять за те, що вона Є, а не за те, ЯКА вона. Перестаньте звинувачувати себе. Ми всі робимо помилки. Важливо, що ви
шукаєте ключі до свого щастя.
Вашу душу роздирає багато внутрішніх конфліктів: “достойна — недостойна”,
“бути м’якою чи твердою”, “брати чи давати”, “любити чи не любити”. Коли
вдасться поладнати зі собою, ви побачите, як зміниться ваше життя.
Відпустіть образи
— Пропоную вам одну дуже дієву техніку: напишіть листи всім людям, які заподіяли вам зло: матері, батькові (ви в гарних стосунках, але щось усе одно від нього недоотримали), колишнім і теперішнім чоловікам, — радить Юлія Короцінська. — Пишіть щиро все, що про них думаєте, описуючи конкретні ситуації та образи. Це може забрати день, тиждень, ви можете написати одразу все чи частинами. Важливо, щоб ви відчули, що висловили все. Потім підіть до води, спаліть чи порвіть написане на дрібні клаптики та викиньте у воду. Це допоможе очиститись від старих образ.
І ще одна вправа-візуалізація. Знайдіть комфортне, затишне місце, можливо,
десь на природі. Але таке, щоб вас ніхто не турбував. Сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть своє ідеальне життя до найменших дрібниць. Почніть із себе, з того, якою ви хочете себе бачити — постава, одяг, речі, спілкування, ставлення людей до вас. Далі уявіть чоловіка поряд — яким він має бути, що ви хочете відчувати, перебуваючи поряд? А далі всі деталі — час, проведений разом, житло, діти, друзі тощо. Чим точніше ви деталізуєте, тим реальнішою стане ця картина у вашій підсвідомості й тим швидше вона реалізується.
Шукайте деталі в групі Facebook