71 рік разом: зворушлива історія кохання гуцульської пари

87-річна Анна і 91-річний Танасій Замореняки із віддаленого карпатського села Великий Грамітний кажуть, що саме щирі почуття дають їм наснагу та сили проживати кожен день сповна.

У такому поважному віці обоє не сидять склавши руки — утримують курей, корову, косять траву, сушать сіно. А пані Анна готує для великої родини свої фірмові страви — голубці та холодець.

МОЇ БАТЬКИ НАРОДИЛИСЯ У ГРАМІТНОМУ, ОБОЄ – ІЗ ПОВАЖНИХ ЗАМОЖНИХ РОДИН. — розповідає донька Параска.

Якось Танасій дізнався про Анничку та пішов “у вивідки” — аби переконатися, чи справді Анна така гарна та роботяща, як про неї в селі кажуть.

У ті часи парубки до дівчат соромилися ходити, — мовить пані Параска. — Тато дуже боявся заходити до Анни, аби по селу плітки не ширилися.

Але ж так хотілося поглянути на красуню! І Танасій завітав у гості до дівчини. Мало говорив, сидів на краю лави та очей не зводив із Анни. Тоді дівчині було лише п’ятнадцять із половиною…

І ПРОПАЛА ПАРУБОЦЬКА ВОЛЯ ТА СПОКІЙ АЖ ДОНИНІ, – сміється пані Параска.



– ТАНАСІЙ ПРИЙШОВ ДО СВОГО ТАТА І СКАЗАВ, ЩО ХОЧЕ СВАТАТИ АННУ. А ЯКЩО БАТЬКИ НЕ ПОГОДЯТЬСЯ, ТО ПІДЕ З ДОМУ. ДІД ДАВ БЛАГОСЛОВЕННЯ. МОЇЙ МАМІ ТАКОЖ СПОДОБАВСЯ ПОСТАВНИЙ, ВРОДЛИВИЙ ПАРУБОК, ЩЕ Й ПИСЬМЕННИЙ, БО Ж ЗАКІНЧИВ СІМ КЛАСІВ. А МАМА ХОДИЛА ДО ШКОЛИ ЛИШЕ РІК – ЧИТАТИ, ПИСАТИ ТА РАХУВАТИ НАВЧИЛАСЯ САМА. ЗНАЄТЕ, НА БАТЬКА НЕ ОДНА ДІВЧИНА ЗАДИВЛЯЛАСЯ, АЛЕ БОГ ПОДАРУВАВ ЙОМУ АННИЧКУ. ДОНИНІ ЖИВУТЬ ЩАСЛИВО.

Весілля в Анни й Танасія було велике. Наречена мала казковий одяг. Її плечі прикрашала біла вовняна накидка — гугля, що було на ті часи ознакою неабиякої заможності. Після вінчання — набутки — частування та гуляння. На столах — салат із буряків, голубці, холодець, кукурудзяна каша з кисляком та декілька пляшок горілки — небачена на той час розкіш!

Молодята почали господарювати в хаті Анни, де й донині живуть. А діточок їм Бог дав аж після дев’яти років спільного життя. Нині Замореняки мають доньок Параску й Василину, сина Василя, шестеро онуків та десятеро правнуків.

Танасій працював лісорубом, згодом — лісником, Анна гнула спину в колгоспі, виховувала дітей, онуків, правнуків. А ще встигала шити, вишивати, варити, худобу й городи порати. За словами пані Параски, батьки завжди жили у мирі й злагоді, хоча й бували суперечки та батькові ревнощі.

АЛЕ МАМА – ДУЖЕ РОЗУМНА ЖІНКА, ЗАВЖДИ БАТЬКОВІ ПОСТУПАЛАСЯ, – мовить донька. – І НИНІ КАЖЕ, ЩО У БІБЛІЇ НАПИСАНО, АБИ ЖІНКА ЧОЛОВІКОВІ КОРИЛАСЯ. ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ТРЕБА ВСЕ СЛІПО ВИКОНУВАТИ ТА СВОЄЇ ДУМКИ НЕ МАТИ. АЛЕ ПОТРІБНО БУТИ ДОРОЮ, ЛАГІДНОЮ, ДЕКОЛИ Й ХИТРОЮ. ТАТА ВОНА ДУЖЕ ШАНУЄ, МОЛИТЬСЯ ЗА НЬОГО. А БАТЬКО БЕЗ СВОЄЇ “СОЛОДКОЇ АННИЧКИ” ТАКОЖ НІКУДИ. КОЛИ МАМА ЩЕ В МОЛОДІ РОКИ ХВОРІЛА, ВІН САМ ПОРАВСЯ У ГОСПОДАРСТВУ, ВІДПРАВЛЯВ НАС ДО ШКОЛИ І ДО МАМИ В ЛІКАРНЮ ПОСПІШАВ, АБИ ПОБАЧИТИ, АБИ ЗА РУКУ ПОТРИМАТИ, АБИ СЛОВО З ЇЇ УСТ ПОЧУТИ. ТОДІ І ЙОМУ ЛЕГШЕ СТАВАЛО, ЗВІДКИСЬ Й СИЛИ БРАЛИСЯ.

“Яка ж таємниця подружнього життя ваших батьків?” — запитую жінку.

ВОНИ СТВОРЕНІ ВСЕВИШНІМ ОДНЕ ДЛЯ ОДНОГО, – УСМІХАЄТЬСЯ ПАНІ ПАРАСКА. – БАТЬКИ ПЛЕКАЮТЬ ЛЮБОВ, ПОВАГУ, ДОВІРУ. І ВДЯЧНІ БОГОВІ ЗА СВОЮ РОДИНУ. А ЩЕ МРІЮТЬ ВІДСВЯТКУВАТИ 100 РОКІВ ЩАСЛИВОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ.

Джерело: https://expres.online/

РЕКЛАМА:

-