Матір з татусем так погралися “в конячки” під покровом ночі, що ще тиждень соромно було з садку дитину забирати

Заходжу за дитиною в садок (Маші 3,5 роки). Підходить до мене наша молоденька вихователька і каже:

– Катерино Михайлівна, у мене до вас конфіденційна розмова. Є час поспілкуватися?

Я погоджуюся. Відходимо убік, вона починає:

– Знаєте, у мене теж є чоловік і маленька дитина. Але коли ми займаємося… цим… (червоніє)… ми стежимо, щоб дитина вже спала. А ваша Маша – досить розумна.



І може прикидатися, а сама спостерігати за вами.

Я шокoвана. Завіряю її, що стежитимемо за собою… і за дочкою… швиденько забираю дитя і втікаю з садку.

По дорозі починаю допит:

– Сонечко, а що ти сьогодні розповідала вихователям про нас з татом?

– Як ви в конячки грали, а я прикинулася, що сплю, а сама на вас дивилася і сміялася.

От цікаво, про що ви зараз подумали? Напевно про те саме, що і вихователі!

Насправді усе значно простіше.

Перед цим, увечері, наш тато прийшов дещо «на веселі» і в нього стався «приступ любові» до дитини – впавши рачки, він запропонував Маші пограти в конячки. Природно, Маша в захваті від такої пропозиції, видерлася на нього, і вони півгодини кружляли по квартирі, не звертаючи уваги на те, що на годиннику практично 11-а ночі.

Я їх розігнала по своїх ліжках.

Хвилин через 15 чую шепіт чоловіка:

– Машо, ти спиш?

Вона йому теж пошепки:

– Ні!

Він:

– Як думаєш, мама спить?

Я мовчу, посміхаюся про себе. Послухавши хвилинку і не отримавши від мене відповіді чоловік продовжує:

– Давай ще пограємо!

Маша в захваті:

– Давай!

Чоловік зі свого ліжка спускається і повзе рачки до неї в кімнату.

Природно я не витримую – ще б пак – бунт на кораблі! Мої вказівки не виконуються! Режим порушений зовсім!

Але не кричати ж на них. Сповзаю з ліжка і крадуся за ним навшпиньках. Коли чоловік підповз до ліжечка, сідаю йому на спину і тихенько так, ласкаво, шепочу:

– А тепер, хороший мій, поїхали кататися!!!

Крекчучи і охаючи, під моє здавлене хихикання, чоловік поповз до нашого ліжка. Більше того вечора він не робив спроб пограти з дитиною.

P. S. Наступного дня я розповіла виховательці, що відбувалося в нас у сім’ї під покривом ночі насправді (потрібно було бачити її обличчя і зміну виразів на ньому.)

P.S.S. Коли розповіла чоловікові про конфуз, він категорично відмовився ходити за дитиною в садок (і потім цілий тиждень дотримував свою обіцянку.)

РЕКЛАМА:

Джерело - https://intermarium.news