«Відчепіться від дистанційки, вона – передвісник глобальних змін»: вчителька про важливість ери онлайн-освіти

Чи мають рацію поборники онлайн-освіти?

Інформує Всеосвіта.

Разом з пандемією у світ прийшли зміни, які назавжди змінять майбутній розвиток багатьох сфер людського життя. Сфера освіти – не виключення, вона, як й інші, змушена пристосовуватись до нових умов та вимог і трансформуватись, щоб продовжити функціонувати повноцінно.

2020 рік можна назвати початком справжньої ери онлайн-освіти. І якщо її елементи у Європі та Америці вже давно застосовувались практично, то Україна змушена була вийти із «зони комфорту» у максимально стиснуті терміни.

До дистанційного навчання українські освітяни ставляться здебільшого негативно, називають його «обмеженим», «штучним» і «безрезультативним». Але чи мають рацію поборники онлайн-освіти? Над цим питанням розмірковує вчителька біології Ольга Халепа.

Розставмо всі крапки над «і», говорячи про дистанційну освіту. Вона є і тепер уже буде. Занадто роздута тема, з купою протестів, фейків, жартів та сарказму. Ким підігрівається оце все? Звісно, не без допомоги тієї категорії батьків, які завжди були чимось незадоволені в освіті, яким все й завжди було не так, а зараз вони взагалі стали експертами дистанційного навчання.

А чому їх не особливо хвилювало, як проходили звичайні уроки? Ні, хто такий вчитель і який його рівень, вони знали й на відстані, а от рівень своєї дитини уявляли слабко. Відкрию їм велику таємницю: він не змінився. Якщо дитина байдикувала, то вона це й продовжує робити дистанційно, якщо була старанною, то не відступає й перед екраном. Багато хто здали дітей до першого класу і все – вони були під наглядом. А тепер не лише довелося допомагати вчителям, але й батьки ще навіщось взяли на себе місію контролю якості навчання й вирішили, що без їхньої думки освіта – ну ніяк.

Читайте також  Вчителів включено до пріоритетних груп вакцинації від COVID-19

А ось ще одне відкриття: учні 5-11 класів психологічно, фізично, морально і технічно здатні впоратись з дистанційкою. Від батьків треба лише створити дитині потрібні умови: місце для занять, гаджети та інтернет. І не треба всього цього чекати від держави! Цим ваша дитина мала бути забезпечена ще до дистанційного навчання, якщо ви так турбувалися про її успішність.

Те саме стосується й вчителів, які ставилися до цих речей легковажно, а тепер чекають манни небесної від держави, у той час, коли велика кількість їхніх колег давно забезпечила себе всім необхідним і легко впоралися з викликами часу.

Батьки, я впевнена, що ваша дитина ще й вас навчить багато чому зі сфери новітніх технологій та використання інтернет-платформ. Бо у батьків дуже часто знання з цієї теми закінчуються десь на рівні гортання стрічки Фейсбуку, або елементарних репостів. Тож не вашим дітям, а вам від них знадобиться допомога.

Я знаю, що кажу, бо ніколи не розлучалася з комп’ютероноутоінетами. Протягом багатьох років йшла у ногу з часом, та однаково щоразу вчуся у свого сина та доньки, у своїх учнів. І я бачу, як легко вони можуть впоратися з тим, що пропонує дистанційка. Все, що я даю семикласниці – це гаджет, чай, інет та спокій. Далі я там зайва, бо там працюють люди з досвідом. Хай ще з помилками, ще недосконало, але все вийде. Я вірю у своїх колег!

Це вже не березень 2020. Суспільство зупинилося на цьому стереотипі й далі не рухається, а дарма. Так, тоді вчителі розгубилися, так, почали нити, опиратися, почали нервувати, що стіни класів стали скляними й понти вчителів «заслужених категорій» виявилися простою відсталістю. Та поруч була ціла низка новаторів, вони й потягли на собі «Теслу» дистанційки, вони заткнули за пояс олдскул, адаптувалися – й відбувся природний відбір: вижив сильніший, пристосованіший, а тим, хто нив, довелося або підняти дупу та щось робити, або просто йти геть. Запрацював педагогічний механізм дистанційної освіти!

Читайте також  20 речей, які вчителі роблять щодня, але ніхто не визнає це за роботу

Зайві деталі та застаріле мастило ще буде відкидатися геть, так буває завжди: спочатку винахід, потім модернізація, спочатку в природі з’явився птах, а потім тисячі його видів.

Ще покричімо, як нашим дітям не вистачає живого спілкування. А я знову відкрию таємницю: знаєте, чим займаються учні на перервах? Зависають у соцмережах, або грають в ігри через мережу. Вони не спілкуються! Не спілкуються наживо! Ніхто в них нічого не відбирав! Вийдіть, подивіться, як гуляють діти на вулиці? Розказати, чим вони захоплюються, як спілкуються? Думаю, не важко здогадатися.

А хто з нас раніше думав про тих учнів, які меланхоліки, інтроверти, які просто закомплексовані, чи сором’язливі? Хтось питав їх, як їм живеться під час звичайних уроків? Батьки та вчителі говорили їм: «Треба бути, як всі. Відповідати, як дівчинка-відмінниця, поводити себе, як хлопчик-активіст», а їм треба були тиша, спокій, розміреність, усамітнення, повільний темп. Ми танці танцювали перед гіперактивними, а «тихоні» сиділи мовчки, чекали свого часу. І ось тепер їх час настав, чи не так?

За чим ви ще страждаєте, поборники дистанційки? За позакласними виховними заходами? Сучасних дітей туди не загониш! Ні до участі в концерті, ні до відвідин гуртка. І не вмотивуєш, а все тому, що принципи виховної роботи у школі знаходяться десь на рівні 1999 року, а ми з вами, як-не-як, у 2021.

Словом, відчепіться від тої дистанційки! Вона – передвісник глобальних змін в освіті, незворотних змін. Я вчитель біології й впевнено скажу вам, що колись зміни клімату призвели до виходу тварин на сушу, до появи крил, квітів, довгих ший жирафів і вимирання динозаврів! Це еволюція, друзі, вона – необоротна, вона великим катком пройдеться освітою, і будуть зміни. Так що дайте вчителям-професіоналам спокій, у них все вийде. Дайте своїй дитині спокій, увімкніть їй інтернет, приготуйте чай і відійдіть – дитина впорається.

Читайте також  Вчителі перекрили дорогу міжнародного значення

Шукайте деталі в групі Facebook


Джерело

загрузка...