У суботу, 24 грудня, католики та православні деяких країн, як-от, наприклад, Греції, відзначають передріздвяний Святвечір, а юдеї всього світу святкують свято Хануки.
У католиків у цей день в сім’ях прикрашають ялинки і встановлюють ясла з фігурками немовляти Ісуса і Діви Марії, а також солому, яка у католиків є одним з головних символів Різдва.
Яслами в старовину називалися годівниці для худоби. Саме в таку годівницю, застеливши її соломою, і поклала Марія свого новонародженого сина Ісуса.
Ті, хто не встиг висповідатися, йдуть до церкви, яка зазвичай відкрита з самого ранку. Готується святкова вечеря Святвечора, яка за традицією складається з пісних страв. Меса Навечір’я Різдва (Ad Missam in Vigilia) починається, як правило, опівночі. За традицією, під час цієї меси священик кладе в різдвяний вертеп фігурку немовляти Христа.
Святкова вечеря в Святвечір повинна обов’язково включати освячений прісний хліб — різдвяні оплатки. Страва з оплатками поміщається в центр столу. Перед тим, як почати вечерю, голова сім’ї читає вголос уривок з Євангелія від Луки, в якому оповідається про народження Ісуса Христа. Після цього всі присутні беруть оплатки і діляться ними один з одним, бажаючи миру і добра. Після цього починається вечеря Святвечора.
Поширеним є також звичай залишати за різдвяним столом незайняте місце. Якщо хто-небудь прийде в хату на Святвечір, то буде прийнятий з привітністю. Цей звичай – знак пам’яті про близьких і дорогих людей, які не можуть в цей день зустріти свято разом з сім’єю. Незайняте місце символізує також і покійного члена сім’ї або всіх померлих родичів. Для них, для тих, хто пішов назавжди, на столі за звичаєм ставиться особливий посуд, на який кладуть трохи від кожної страви і шматочок оплатка.
У перший день Різдва подається святкова їжа – м’ясні страви: свинина, індичка, гусак, шинка. Достаток на святковому столі вважається запорукою благополуччя в новому році. Що стосується святкових страв, то у кожного народу вони свої: у США це індичка з журавлинним соусом, в Литві – кутя, страви з риби та інша нежирна їжа.
У Данії смажать гусака чи качку з яблуками, готують рисовий пудинг і солодку кашу з рису з додаванням родзинок і кориці. В Австрії та Угорщині навпаки: не готують птицю, вважаючи, що так може полетіти удача і щастя. У країнах Скандинавії напередодні свята ріжуть поросят, роблять м’ясні копченості і варять солодовий напій.
В ніч з 24 на 25 грудня до дітей приходить Санта Клаус, який є прототипом Святого Миколая. Він приносить дітям подарунки і кладе їх під ялинкою або в спеціально приготовлені шкарпетки. У переддень Різдва на столик у вітальні, біля великої ялинки, обов’язково ставиться склянка молока і тарілочка з мигдальним печивом. За повір’ями, вважається, що це улюблена їжа Санти, і треба його нагодувати після довгої дороги. Вночі, коли діти засинають, батьки відкривають кватирку, надкушують печиво і надпивають молоко. Вранці дитина насамперед підбігає до столика і дивиться, був Санта чи ні. Якщо печиво надкусане, а молоко випите – можна сміливо бігти і дивитися під ялинкою подарунки, а в спеціальних шкарпетках – солодощі та фрукти, пише 112.ua.
У віруючих католиків Різдво шанується навіть більше, ніж Великдень.
Традиційною різдвяною прикрасою в західних країнах є омела. Всі, хто зустрінуться під омелою, повинні поцілуватися. Цю рослину шанували ще в язичницькі часи як знак, посланий з небес. Іншими поширеними прикрасами, пов’язаними з Різдвом, є гостролист і плющ – обидва також пов’язані з язичницькими святами.
Колядки в католицьких сім’ях співають і за різдвяним столом, і наступного дня після настання свята. Ряджені (не тільки діти, але і дорослі) ходять по домівках, співаючи пісні з побажанням добра і щастя.
Що стосується юдейської Хануки, то її святкування цьогоріч припало на вечір 24 грудня і триватиме до 1 січня. Свято починається щороку 25-го числа єврейського місяця кислева і триває вісім днів. Цього разу ці дні припадають на період з вечора 24 грудня 2016 р. По 1 січня 2017 р. Варто зазначити, що в єврейському календарі новий день починається із заходом сонця, а не опівночі.
Євреї відзначають Хануку з II століття до нашої ери. Згідно з єврейською традицією, після опоганювання грецькими язичниками Єрусалимського храму спалахнуло повстання, яке завершилося перемогою юдейських військ. Після вигнання грецьких загарбників з Ізраїлю і взяття Єрусалиму військами Юди Гасмонея на прізвисько Макабі (Молот) євреї відновили опоганений і частково зруйнований храм міста. У день його освячення слід було запалити головний храмовий світильник – менору, вогонь якого треба підтримувати постійно. Але неопоганеної олії для світильника виявилося замало. На виготовлення та освячення нової потрібно було вісім днів. Однак на диво вогонь у золотій менорі горів вісім днів, упродовж яких приготували нові запаси олії. У пам’ять про цю подію в свято щовечора запалюють свічки: одну – в перший день свята, дві – у другий, три – в третій і так до восьми, використовуючи для цього, як правило, спеціальний свічник – ханукію. При цьому заведено встановлювати ханукію на вулиці біля входу до будинку або на підвіконні, щоб її світло було видно всім.
Час запалювання ханукальних свічок – початок ночі. Перед тим, як запалити їх, заборонено братися за іншу справу. Багато хто не чекає початку ночі, а запалює ханукальні вогники після заходу сонця, ледь сутеніє. Кожен із цих вогнів повинен горіти не менш ніж півгодини після виходу зірок.
У ці дні з поваги до маленького глечика олії, знайденого Маккавіями, заведено їсти їжу, смажену на олії. Головні ханукальні ласощі – це смажені на олії пончики з варенням всередині та картопляні оладки латкес.
Джерело – zaxid.net
Шукайте деталі в групі Facebook