Оля Полякова поставила на місце рівненських «активістів»: «Боятися кокошника – це параноя»


Від нього загрози не більше, ніж від горнятка «американо» чи від німецької сосиски
Про це, а також про наклепи щодо її виступів в окупованому Криму і про реальну допомогу українській армії, відома суперблондинка розповіла в інтерв’ю «Високому замку». Пропонуємо вам фрагмент цієї розмови, — передеє Корупція Стар

Покажіть мені росіянок, які на своєму весіллі у кокошниках? Ото ж бо й воно – ви їх не знайдете, а в Індонезії усі дівчата у ньому.
– … Вам намагалися зірвати концерт у Рівному. Як розцінюєте позицію активістів?
– Розцінюю їхні вимоги як надумані і побудовані на відвертій брехні одного з представників, а дії вважаю серйозним кримінальним злочином. Бо як інакше це можна назвати! Їхня позиція – заборонити концерт Полякової, яка начебто виступала в окупованому Криму і так званій ДНР. Щоб говорити такі речі, треба спочатку перевірити, наскільки ця інформація є правдивою, а вже потім везіть на площу 50 молодиків у масках і будьте готові до того, що не всім сподобається ваша брехня і погрози! Так і сталося.

Коли я вийшла до них і спростувала ці звинувачення, озвучила свою позицію і почала вимагати, щоб вибачилися за наклепи і впустили людей до зали, знаєте, що вони зробили у відповідь? Хтось з них анонімно зателефонував про замінування Будинку культури, у якому було заплановано проведення концерту!

Це ж очевидний злочин і в українському законодавстві трактується як тероризм! Загалом, поліція зі саперами та кінологами перевірили залу, звісно, там нічого не знайшли, і концерт відбувся. Ніхто з тисячі глядачів не пішов і не здав свого квитка. Ось це позиція! А робити наклепи, розвішувати містом фальшиві афіші, погрожувати людям — це хуліганство і злочин! І я рада, що більшість активістів, коли дізналися про мене, про мою громадянську позицію, можливо, навіть вперше, підтримали дії поліції і не перешкоджали людям, а потім мені писали у соцмережах, що їм незручно за те, що так сталося, мовляв, їх неправильно поінформували…
– Кокошник не український головний убір, а символ російського традиційного костюма. Не маєте бажання змінити імідж?
– Для чого? Лише тому, що він російський?! Це дурня якась. Він такий російський, як індонезійський. В Індонезії всі жінки досі виходять заміж у величезних кокошниках. Покажіть мені росіянок, які на своєму весіллі у кокошниках? Ото ж бо й воно – ви їх не знайдете, а в Індонезії усі дівчата у ньому. Тому це індонезійська штука (сміється). Та й не розумію, чого треба боятися кокошника? Це якась параноя. Від нього загрози не більше, ніж від горнятка «американо» чи німецької сосиски.


Джерело -

Загрузка...
загрузка...