“Він був некрасивий, тoвстий і лисий. Мій “Пaпік” сказав, що я вже велика дівчинка і мені пора визначатися з сім’єю”, – щира розповідь успішної жінки про кoханця


Почну з самого кінця. Мені – тридцять три роки, я заміжня за дуже хорошим, але економічно безперспективним чоловіком, ми як би любимо один одного, у нас двоє дітей, велика квартира, дача, хороша машина і маленький бізнес, в якому я директор, а чоловік – забезпечує вирішення транспортних проблем.

У мене дві вищі освіти, я вважаю себе успішною. А все – завдяки багатому коханцю…

Ми познайомилися тринадцять років тому в кафе.

Що він там робив – незрозуміло, каже, прилучався до демократичної культури мас. Ми ж з подружками там відзначали чергову сесію. Випили трохи більше звичайного – тому ми були дуже сміливими. Так що після закриття кафе всі поїхали до “папіка” – у нього була величезна квартира в тому самому будинку, де знаходиться універсам “Центральний”. Я, студентка, чомусь завжди мріяла побувати саме в цьому будинку.

Спати з ним тоді я не стала – не дуже-то й хотілося. Тим більше подружки були поруч. Якось ніяково. Так, випили якогось неймовірного алкоголю, подивилися на квартиру, трошки пограли в провінційних дурненьких дівчаток і поїхали в гуртожиток на сплаченому таксі.

Увечері на вахту доставили кошик квітів – там було написано моє ім’я, курс і назва міста, з якого я приїхала. Це все, що він про мене знав. Через пару днів він приїхав і у вахтера запитав, в яку ж кімнату доставити букет.

Тиждень – візити, якісний алкоголь, золотий ланцюжок з кулончиком, квитки мені і всім моїм подружкам в музичний театр, цукерки, торти, на машині по місту покаталися …

Чесно кажучи, мені було дуже соромно після всього цього з ним не спати. Я його взагалі не любила – йому було сорок п’ять, він був негарний, товстий і лисий. Але дуже добрий. І дуже щедрий. Що мені, жалко?

Займатися з ним “кoханням” було неважко: він виявився невибагливим і дуже чуйним на ласку. Тим більше я вигідно відрізнялася від звичайної жiнки лeгкої пoведінки, тому що дійсно була йому за все вдячна.

Читайте також  Криму напророкували критичний мінімум туристів цього літа

Через півроку після того, як ми почали зустрічатися (раз-два на тиждень, за його дзвінком), він купив мені квартиру , потім записав на курси водіння, подарував машину, водив мене по пристойним магазинах, де мене навчили нормально одягатися і добре виглядати.

Звичайно, у мене були одночасно з ним і хлопчики-студенти. Між іншим, нічого в цьому особливого немає: займатися “коханням” по любові і з вдячності – це робити дві абсолютно різні справи. Я взагалі не вважаю, що – це щось таке особливе, чого можна робити з одним і не можна – з іншим, таким же хорошим і приємним, як перший. Якщо чоловікам це від мене потрібно, і вони готові за “це” мене забезпечувати і вести по життю – чому ні? Не розумію.

Здається, у нього була дружина – не знаю. Донька точно була – трохи молодшою за мене, він про неї часто розповідав. Чесно кажучи, все це мені було нецікаво.

Сім років тому ми зустрілися востаннє – мій “Папік” сказав, що я вже велика дівчинка і мені пора визначатися з сім’єю.

Чесно скажу, я навіть заплакала. Але не відмовилася. Хотілося все-таки і якось по любові з чоловіком пожити.

Напевно, мій лист здасться вам сумним.

Тому що зараз, коли я живу без всякої допомоги з боку і сама тягну на собі і чоловіка, і дітей, і бізнес, і ремонт машини – мені дуже не вистачає Його.

Не тому, що я його любила.

А тому, що за ним я була як за кам’яною стіною.

Шукайте деталі в групі Facebook


Джерело -

Загрузка...
загрузка...