Поїзд Дніпро – Одеса, те, що сталося цієї ночі я буду пам’ятати все своє життя


Пишу з поїзда Дніпро – Одеса. За вікном ніч. Зі мною в купе їде хлопець мого віку – бoєць з АТО. Сором’язливий хлопець, заходячи вибачився що одяг пропах димом. Такий собі подих вiйни.

Хлопець виглядав втомленим і заснув першим. Знаєте, а він говорить уві сні.

Загрузка…

Ні, я неправильно висловився, він скрикує уві сні. І це стрaшно.

Стрaшно те, як і що він скрикує. Від сором’язливого хлопця не залишилося і сліду. У його сні йде бiй. Хочеться стиснутися і сховатися від цих коротких строгих пронизуючих фраз. Стрaшно навіть уявити, що йому довелося бачити в реальності і що зараз відбувається в його сні.

Для мене цей страх всього на одну ніч. Для нього – на все життя. Ком в горлі від безсилля що не-будь змінити. Соромно що між нашими реальностями прірва.

Загрузка...

Я зараз, напевно вперше, по-справжньому відчув сенс фрази “захисник Батьківщини”. Як же ми зобов’язані цим хлопцям за наш солодкий сон.

Нехай навіки не знають спокою ні на цьому світі, ні на тому ті, хто винен в цій вiйнi. Нехай якнайшвидше це все скінчиться…

Джерело -

Загрузка...
загрузка...