Чорний четвер. Схоже, що світовий шторм почався


Четвер 27 лютого виявився чорним для світу. Відбулося одразу дві події, що матимуть глобальний ефект.

По-перше, це загибель близько 30-ти турецьких бійців від авіаудару сирійських та російських сил в Ідлібі. За різними даними загинуло від 29 до 34 військовслужбовців ЗС Туреччини. Запам’ятайте цю цифру: 29-34 (!). Не 300, не 3 тисячі, не 30 тисяч. Цього стало достатньо, аби турецька армія почала системно наносити удари по усім сирійським урядовим цілям в регіоні, які досяжні для її артилерії та ВПС. В Туреччині наразі відключені соцмережі, аби не сіяти паніку серед населення. Ледве працює мобільний інтернет.

Велика вірогідність того, що в п’ятницю Туреччина оголосить Сирії війну і запровадить воєнний стан. Туреччина вже заявила, що вбивство її вояків слід розцінювати як напад на одну з країн Північноатлантичного альянсу, а отже вимагатиме від союзників по НАТО визначитись: вони готові до прямого зіткнення з Росією чи Північноатлантичний договір має таку ж вагу, як і сумнозвісний Будапештський меморандум. Також Туреччина вже відкрила свої кордони з ЄС, демонструючи Європі, скільки їй коштуватиме бездіяльний пацифізм. За оцінками аналітиків, тільки Ідліб, де через сирійсько-російський наступ розгортається найбільша гуманітарна катастрофа за весь час сирійської війни, здатен генерувати до 3 млн. біженців. Наразі на території Туреччини вже знайшли притулок 3,6 млн. сирійців. Цього більш ніж достатньо, аби зруйнувати ЄС, перетворивши його на кілька десятків ворожих авторитарних націоналістичних режимів.

Отже, доволі швидко ми, можливо, дізнаємось справжню ціну НАТО (а раптом Макрон правий і військово-політичний альянс, до якого ми так прагнемо, давно мертвий?). Також ми побачимо, наскільки Кремль готовий піднімати ставки, коли національний лідер не зазирає йому в очі і не прагне миру за будь-яку ціну, а відповідає ударом на удар. Можливо, ми також станемо свідками креш-тесту брюссельської бюрократії (інший союз, до якого ми так воліємо приєднатися), коли ЄС тестуватимуть на міцність мільйоні сирійських біженців.

А тепер ще раз: це реакція Туреччини на загибель 30 (тридцяти!!!) військових. Не втримаюсь, запитаю: скільки українських вояків вбили росіяни на Донбасі? Україна – звичайно не Туреччина. А шкода…

По-друге, в четвер через короновірус буквально обвалився американський фондовий ринок. Промисловий індекс Доу-Джонса (Dow Jones Industrial Average) впав на рекордні 1,190 пунктів – якщо не помиляюсь, це найбільше одноденне падіння за всю більш як вікову історію його існування. Інший ключовий індекс NASDAQ (позабіржовий ринок, що спеціалізується на акціях високотехнологічних компаній) впав за один день на 4,6% — найгірший показник з 2011 року, коли єврозона була на піку своєї кризи.

За неповний тиждень компанії, акції яких торгуються на Лондонській біржі, сукупно подешевшали на 150 мільярдів доларів. І це за 4 (чотири) дні. Про коригування річного прогнозу в бік зменшення прибутків чи навіть збитків вже публічно оголосили Microsoft, PayPal та Aston Martin. Виробник пива Budweiser вповідомив про втрати у $170 млн. доларів. Facebook скасував свою традиційну річну конференцію в Каліфорнії для девелоперів. Можна продовжувати, але тренд очевидний.

Попри те, що Дональд Трамп в середу у звичній для нього манері оголосив про «надзвичайний успіх» у боротьбі з короновірусом, менш емоційні експерти, зокрема голова Федеральної резервної системи у 2014-2018 роках Жанет Єллен, передрікають цього року американській економіці рецесію. Саме рецесія, а не Джо Байден, Берні Сандерс чи навіть Майк Блумберг може стати головним суперником Трампа у цьогорічних президентських перегонах. А Трамп — саме той персонаж, який здатний перетворити найпесемістичніші фантазії сценаристів «Карткового будиночку» в повсякденні американські реалії.

І що можна сказати вже зараз: Трамп точно активно не втручатиметься в конфлікт між Туреччиною та Росією на території сирійського Ідлібу. Війна в «далекій невідомій Сирії» вкрай непопулярна в США. А вибори вже цього року. І це при тому, що наразі Америка аж ніяк не залежить від сирійської нафти, а отже не має в регіоні стратегічних інтересів. А НАТО без США — майже суцільна фікція. Схоже, в Кремлі це добре розуміють.

Дай Бог, аби я помилявся, але схоже, що світовий шторм почався. Цілком можливо, що він радикально змінить весь наш світ. Виживуть тільки ті кораблі, на яких є досвідчений вольовий капітан та дисциплінована й згуртована команда. На жаль, це не про Україну.

Але шторм – це не тільки виклик, але й шанс. Для України, зокрема, – повернути в осяжному майбутньому Крим у разі повномасштабного конфлікту Туреччини та Росії. Бо зрозуміло, що у разі ескалації конфлікту з Кремлем, Ердоган зробить все, аби позбавити Путіна «непотоплюваного авіаносця» у Чорному морі. А це можливо тільки за допомоги України.

Колись українська еліта пішла на союз з Московією, аби вирішити «польське питання» на Заході та «турецьке питання» на Півдні. Наразі обидва питання розв’язані. Можливо, час за допомоги Туреччини та Польщі нарешті вирішити російське питання на Сході. Звичайно, якщо в корабля «Україна» з’явиться справжній капітан, а не політичний серфер «Какаяразница».

І звичайно, якщо мій прогноз не помилковий, і глобальний шторм вже почав рвати вітрила і випробовувати на міцність команди та кораблі.


Джерело

Загрузка...
загрузка...